ЗОРЕПАД НАД КАЛЮЖИНЦЯМИ

ЗОРЕПАД НАД КАЛЮЖИНЦЯМИ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ОЛЕКСАНДРА ЗАБАРНОГО

«ЗОРЕПАД НАД КАЛЮЖИНЦЯМИ»

21 листопада в ліцеї відбулося чергове засідання літературної студії. Цього разу воно мало формат презентації книги нашого сучасника – письменника, літературознавця, лауреата Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», обласних літературних премій імені Леоніда Глібова та Михайла Коцюбинського, члена Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, члена журі Регіонального конкурсу учнівської творчості «Славні нащадки Тараса» Олександра Вадимовича Забарного «Зорепад над Калюжинцями». Директор Тетяна Михайлівна Шевчук у виступі наголосила на важливій ролі ліцею в сім’ї Забарних. Так, Олександр Вадимович стояв у витоків ліцею, згодом тут навчалася його донька Наталія, а тепер здобуває знання онука Валерія.

Автор розповів про задум створення книги сільських оповідок, закликав ліцеїстів записувати й берегти відомості про свій родовід.

На заході текст звучав у декламуванні учня ІІ курсу класу іноземної філології Юрія Бублика. Музичний фон підібрано куратором цього класу Мариною Віталіївною Палаєвою. На зустрічі були присутні письменники, колеги й друзі О. В. Забарного – поет, літературний редактор збірки «Стежка до Шевченка» Олександр Євгенович Гадзінський; письменник, член Національної спілки письменників України, літературний редактор книги «Зорепад над Калюжинцями» Анатолій Григорович Шкуліпа; викладач, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання української мови та літератури НДУ імені Миколи Гоголя, письменник Юрій Іванович Бондаренко. Вони поділилися своїми враженнями від прочитаної книги.

Присутні ліцеїсти, учителі, гості поринули у світ авторової сповіді, торкнулися найпотаємніших куточків душі письменника, який представив читачам своє сокровенне.

Для Олександра Забарного, – наголосила модератор заходу Алла Миколаївна Кайдаш, – пам’ять серця є надзвичайно важливою та цінною категорією. «Подумки вертаю сюди, до отчого порогу, звідкіль благословляли мене рідні у життя, як благословляє рідна земля лелек до вирію… Летіть, але візьміть з собою барвінку голубінь, а з материнського серця чебрецю та м’яти, щоб де були – вертали звідусіль у отчий край і до своєї хати. Лелеки не зраджують, вони вертають…». Так, не зрадив письменник ні свого минулого, склавши пошанівок своїм рідним, ні майбутнього, бо він сьогодні – тато й дідусь.

Бажаємо авторові нових книг, здійснення найзаповітніших мрій, натхнення у творчості й невтомності в любові до рідного краю, рідних людей, рідної України.