Підведено підсумки конкурсу учнівських есе «Яким я бачу своє найближче майбутнє»

Есе «Яким я бачу своє найближче майбутнє»

Паршиної Дар’ї (смт. Срібне Срібнянського району)

Переможець конкурсу (диплом І ступеня)

    Із самого дитинства я мріяла стати принцесою, жити в прекрасному королівстві, носити пишні сукні та робити оригінальні зачіски. Але поступово, з роками, мрії почали змінюватися й переросли в більш серйозні плани на майбутнє. Майбутнє! Воно таке неосяжне, таке невідоме, незвідане. Майбутнє одночасно й кличе мене до себе й наповнює душу страхом, переживаннями, тривогою. Яке ж воно буде – моє найближче майбутнє!? Як я буду жити через три, п’ять, десять років? Чим буду займатися? Із ким дружити? Що любити? Запитань більше, ніж відповідей.       Але план дій я все ж таки маю.

  Сьогодні я – учениця восьмого класу й капітан шкільної волейбольної команди. Через рік бачу свою команду переможцем у районних змаганнях. У мене вже є успіхи, але зупинятися на досягнутому я не збираюся. Хочу досягти майстерності в грі з тенісу, узяти участь в обласних змаганнях з легкої атлетики. Спорт відіграє велику участь у моєму житті.

   А вже через чотири роки я – випускниця. Прагну успішно скласти ЗНО й залишити стіни Срібнянської середньої школи в гарній випускній сукні.

   Після закінчення школи моя мрія – вступити до престижного університету, здобути вищу освіту. Хочу стати телеведучою, вести різні телепрограми, такі як «Голос діти», «Зважені та щасливі», «Майстер шеф», «Україна має талант». Мрію бути схожою на Катерину Осадчу, Соломію Вітвіцьку. Я вважаю: ця професія дуже цікава! Хочу жити в Києві чи Полтаві, відвідати Англію, Францію, Німеччину. Обов’язково отримати водійські права, адже я дуже люблю швидкість! Спілкуватися з цікавими людьми, мати багато друзів, знайти свою другу половинку, створити сім’ю. У мене дуже багато планів і мрій.

   І я вірю, що моє найближче майбутнє – це майбутнє відкритих дверей і шалених можливостей у вільній, незалежній і мирній Україні. Тож я впевнено крокую до свого щасливого майбутнього, докладаю багато зусиль, працюю, навчаюсь, мрію і, як кажуть, прокладаю шлях «через терни і до зірок!»

      

Есе «Яким я бачу своє найближче майбутнє»

Горбонос Богдани (с. Галайбине Борзнянського району)

Переможець конкурсу (диплом ІІ ступеня)

    Перед кожною людиною постає проблема вибору. Спочатку, у ранньому дитинстві, ми не усвідомлюємо всієї глибини й значущості цієї проблеми. За нас турбуються батьки: створюють умови для росту та розвитку, вирішують питання здоров’я, навчання, дозвілля. Але час швидкоплинний. І ось уже людина віч-на-віч опиняється перед необхідністю вибору.

     Я не стала винятком. Незабаром закінчу 9 клас – і доведеться йти далі. Добре, якщо людина знає, чого хоче і що може. До прикладу, наша вчителька історії Чечель Ганна Сергіївна. Має вищу освіту, ерудована, має свій погляд на події… Хочу стати вчителем і я. Спочатку, звичайно, здобуття повної середньої освіти. І знову вибір. Школа? Ліцей? Коледж? Треба залишити зону комфорту й рухатися далі. Шукаю свою «сродну працю».

   А може, послухати маму й вступити до медичного училища? Допомагати людям – почесно, відповідально й престижно. Можна повернутися в рідне село й приносити користь односельцям.

     Ще хотілося б стати психологом. Дуже цікаво спостерігати за людьми, розуміти причини того чи іншого стану.                Особливо це актуально сьогодні, в умовах проведення АТО. Знаю не з чуток, що чоловіки, які повернулися з війни, важко звикають до «нормального життя». А людей, що можуть і вміють допомагати, украй мало. Маю надію, що скоро скінчиться війна, але фах психолога буде актуальним завжди.

   Хочеться бути корисною своїй країні, виправдати сподівання й надії своїх рідних, знайти для себе роботу, яка приносила б радість прибуток. 

    Долає перепони лише той, хто йде. Мета в мене амбітна й велика – залишити свій слід на Землі, бо життя дається лише раз. Зроблю все можливе, щоб біля мого вогнища зігрілося якомога більше людей.

Есе «Яким я бачу своє найближче майбутнє»

Клименко Дарини (с.Сулак Носівського району)

Переможець конкурсу (диплом ІІІ ступеня)

     Мене звуть Клименко Дарина. Менi 14 рокiв. Я навчаюся в 9 класi Сулацької школи. І так трапилося,що я хочу пов'язати свої, сподіваюсь, незабутні 2 роки з Ніжинським обласним педагогічним ліцеєм Чернігівської обласної ради. Зараз я ще зовсiм юна, i сказати, що вже знайшла своє покликання, не можу, але знаю, що своє майбутнє хочу присвятити вивченню української мови та літератури, тому що вважаю нашу мову найбільшим культурним надбанням народу. У мене є певні амбіції, заради яких я готова наполегливо працювати та відстоювати свої позиції. Знаю, чого хочу, визнаю свої бажання, свідомий намірі роблю те,що сприяє досягненню мети. Готова прислухатися до порад людей. Люблю брати участь у дискусіях і до останнього відстоюю свою позицію. Я люблю життя, сприймаю його таким, як воно є. Воно складається з падінь і злетів. Хто сьогодні спіткнувся і впав, сам обирає: піднятись, чи дати втопити себе в болото. Я завжди обираю перший варіант, тому що знаю: після падінь відбуваються злети.

   Зараз моєю метою та обов'язком є добре вчитися, бо від мого сьогодення залежить майбутнє. Також я трішки цікавлюся різними професіями, щоб зрозуміти, до чого в мене є здібності та як їх застосувати в майбутньому.

    Не можу сказати,що на даний час пов'язую своє життя з літературою та мовою. Але точно знаю,що читати – це для мене велике задоволення. Література відкриває зовсім інший світ. Це світ фантазії та уяви. Читаючи твір, я можу уявити місцевість,зовнішність та одяг героїв. Надаю перевагу художнім творам, бо вони не лише розвивають уяву та фантазію, а й збагачують словниковий запас.

  Також мені подобається творчість нашого славного Тараса Шевченка, тому що він був наділений відчуттям поетичної сили й барвистості слова,який розкрив безмірний творчий потенціал української мови, її мелодійність та образність.

   Мабуть, сюди більше нема чого додати,бо все інше буде лише подробицями до написаного, які я залюбки розкрию вам, якщо у вас буде бажання про них дізнатись докладніше.