Степаан Львович Рудниицький

03 грудня 2016 року виповнюється 139 років від дня народження Степана Львовича Рудницького, українського географа і картографа, академіка ВУАН, основопорядника української політичної та військової географії. 

Виріс у родині вчителя гімназії Лева Рудницького. Якийсь час проживав у Тернополі, де працював батько. Тут навчався у державній гімназії до 1891 року. Вищу освіту здобув в університетах Львова , підвищував кваліфікацію у Відні та Берліні. З 1899 року працював у львівських гімназіях.

У 1901 здобув ступінь доктора філософії, став членом Наукового товариства імені Шевченка. 1904 – брав участь у польових експедиціях Інституту географії А. Пенка та Геологічного інституту В. Уліга. Цього ж року отримав звання професора. 1908 – професор кафедри географії Львівського університету.

У 1919 польська окупаційна влада звільнила його з університету, емігрував до Відня (Австрія). 1920 – професор економічної географії Академії торгівлі у Відні. 1921 – професор географії та декан філософського факультету у Вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі.

У жовтні 1926 емігрує до УРСР, де очолює кафедру топології і картографії Геодезичного інституту в Харкові. У 1927 – організатор і перший директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії, редактор «Вісника природознавства». Здійснив низку експедицій на Дніпро та Донбас. 1929 – керівник кафедри географії ВУАН, комісії краєзнавства, Музею антропології та етнографії імені Ф. Вовка.

У 1933 заарештований органами НКВД СРСР. Звинувачений у приналежності до контрреволюційної організації, шкідництві та шпигунстві і за постановою судової трійки колегії ДПУ УСРР 23.9. Засуджений до п'яти років позбавлення волі. 9 жовтня 1937 за постановою Особливої трійки УНКВД Ленінградської області засуджений до розстрілу і 3 листопада 1937 розстріляний у числі т. зв. «соловецького етапу». Реабілітований 1965 року. В березні 1990 посмертно поновлений у складі АН України.