Олекса Наумович Синявський

05 жовтня виповнюється 129 років із дня народження Олекси Наумовича Синявського, визначного українського мовознавця і педагога, професора, провідного діяча у нормуванні української літературної мови, фактичного редактора остаточного тексту «Українського правопису» (1927). Народився 23 вересня (5 жовтня) 1887, с. Андріївка, тепер Бердянського району Запорізька область – помер 24 жовтня 1937. У 1899 закінчив початкову школу. Навчався в нижчій ремісничій школі та середній електротехнічній школі в Одесі (не закінчив). 1909 екстерном закінчив гімназію (Дорпат). З 1909 – студент фізико-математичного факультету, з 1910 р. – історично-філологічного факультету Харківського університету. Брав участь в українському національному русі. 1914 заарештований і висланий на два роки в Полтаву під нагляд поліції. Повернувшись до Харкова 1916, закінчив екстерном університет і отримав диплом 1-го ступеня. Залишений на кафедрі слов'янської філології (на підставі недрукованих праць) без стипендії. З осені 1917 до початку 1918 працював управителем і учителем першої на Слобожанщині української гімназії, комісаром при Харківській шкільній окрузі (з грудня 1917 р.), головою Комісаріату в справах Харківської шкільної округи (квітень-вересень 1918 р.), викладав на курсах українську мову. Брав участь у видаванні часописів «Рідне Слово» й «Нова Громада», редагував українські підручники у видавництві «Союз». Був членом «Харківської шкільної громади». Професор української мови Харківського інституту народної освіти (1920-1928), керував секцією української мови науково-дослідної кафедри мовознавства імені О. О. Потебні. Член Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України (1925–1928; відредагував його кінцевий варіант). Працював членом-редактором Комісії для складання словника української живої мови ВУАН. З 1928 очолював Діалектичну комісію ВУАН, з 1930 – завідувач відділу діалектології Інституту мовознавства ВУАН, де розробляв, зокрема, тему «Методологія соціальної діалектології». Одночасно (1932–1937) – професор Київського університету та Київського педагогічного інституту. У 1937 заарештований органами НКВС. Убитий у тюрмі 24 жовтня 1937 в Києві. Реабілітований 1958.