Цветовая схема:
C C C C
Шрифт
Arial Times New Roman
Розмір шрифту
A A A
Кернинг
1 2 3
Изображения:
  • 16600, м. Ніжин, вул. Богуна 1
  • (04631) 2-35-42, (097) 871-88-60
  • [email protected]

Гнат Мартинович Хоткевич


31 грудня 2016 року виповнюється 139 років від дня народження українського письменника, історика, бандуриста, композитора, етнографа, педагога, театрального і громадсько-політичного діяча, Гната Мартиновича Хоткевича. Народився в сім'ї Мартина Пилиповича Хоткевича (походив із міщан, за національністю поляк) та українки Ольги Василівни, селянки з Сумщини. 1894р. з відзнакою закінчив Харківське реальне училище, що дало йому право при конкурсному складанні кількох іспитів вступити до вищого навчального закладу. 1900р. закінчив технічний факультет Харківського технологічного інституту. 1900р. короткий час працював залізничним інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. Розробив власний проект дизельного поїзда (1901) на 30 років раніше від американського аналогу. За участь у керівництві політичним страйком 1905р. зазнав переслідувань і в січні 1906р. був вимушений переїхати в Галичину, яка була тоді в складі Австрії. У Галичині Хоткевич оселився спочатку у Львові, а потім у Криворівні; об'їхав усю Галичину й Буковину з скрипковими концертами та концертами українських народних пісень у супроводі бандури. Повернувшись з Галичини 1912 року на Велику Україну, оселився в Києві і долучився до літературного й мистецького життя: виступав з лекціями, з лютого 1913 став редактором літературного журналу «Вісник культури і життя». В той же час продовжував концертувати з бандурою із серіями концертів «Вечір бандури». Знову переслідуваний з початку Першої світової війни і висланий 1915 року за межі України, оселився у Воронежі, де жив до революції 1917. У 1920–1928 роках викладав українську мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі. 1926–1932 – викладав у Харківському музично-драматичному інституті, де проводив клас бандури. 1928–1932 – художній керівник Полтавської капели бандуристів. Потрапив у неласку до влади в 1932 р. і після смерті М. Скрипника втратив державні роботи. Твори його були заборонені. 1934 – потрапив під потяг, був важко травмований. За єжовщини був заарештований. Особливою трійкою УНКВС по Харківській області 29 вересня 1938р. засуджений до розстрілу за «участь у контрреволюційній організації». Вирок виконаний 8 жовтня 1938 року. Реабілітований 11 травня 1956 року. Після реабілітації видано «Твори в двох томах» (1966).